Сандецька Катерина Валеріївна

практичний психолог, соціальний педагог

Улянівського ліцею

Основною задачею роботи психолога є забезпечення процесу соціалізації учнів у освітній діяльності, сприяння педагогічному доцільному та безконфліктному входу молодої людини у світ дорослих, підготовка до самостійного життя в суспільстві, попереднє і педагогічне корекціонування та відхилення розвитку особистості.    Діти мають різні психологічні особливості, інтереси та хибність, вони виявляються рівнем розвитку, типом поведінки та стилем діяльності, але кожна дитина має право на прояв та повноцінний розвиток свого потенціалу. Школа має достатні резерви для того, щоб включити в роботу з дітьми, які потребують особливої уваги зі сторони психолога та вчителів. 

Основні завдання психологічної служби:

1. Забезпечення якісного психологічного супроводу освітнього процесу;

2. Науково-методичне та практичне забезпечення корекційно-розвивальної роботи;

3. Орієнтація виховної роботи на психологічну профілактику негативних явищ у учнівському середовищі, профілактику девіантної та ризикованої поведінки підлітків;

4. Здійснення психологічної реабілітації учнів, які зазначили різні форми насильства.

Робота психологічної служби спрямована на:

• роботу з педагогічними працівниками в в період атестації,

• організацію роботи з першокласниками,

• організацію роботи з учнями під час переходу з молодшої  до середньої ланки навчання,
• організація роботи з  вчителями,
• організація роботи з профільного та допрофільного навчання,
• організація роботи з попереднього вивчення суїцидальних проявів та насильницьких дій.
• робота, яка пов'язана з урегулюванням конфліктів,
• психопрофілактика та психоконсультаційна робота з учнями, батьками, вчителями,
• просвітницько-методична робота, накопичення та систематизація науково-методичних матеріалів.

У функції шкільного психолога входять:

- психологічна діагностика;

-консультування учнів,

-батьків та вчителів;

-психологічна освіта;

-участь у педрадах та батьківських зборах;

-психологічна профілактика.

Як відволіктися від поганих думок?

                У кожного з нас у житті бувають ситуації, коли ми долаємо негативні емоції і сумні думки, які ще більше поглиблюють і без того поганий настрій. Саме тоді гостро постає питання, як відволіктися від поганих думок і повернутися до нормального життя.  Адже часто так буває, що саме вони заповнюють наш розум, викликають у нас занепокоєння і тривогу. Недобрі думки подібні паразитам: зазвичай, вони дуже швидко поширюються по твоїй голові і тягнуть за собою все нові і нові. Позбутися від них не так вже й просто, але, в принципі, і це можна навчитися — було б бажання.

                Декілька способів, як це зробити і заодно навчитися контролювати свою свідомість і емоції.

                Для того, щоб відволіктися від поганих думок  для початку осмислити і проаналізувати ситуацію,  зрозуміти, що саме призвело до сьогоднішнього стану, розібратися в її сутності. Адже погані думки — це ті невирішені проблеми, ті речі, які залишилися нез’ясованими для нас, а також проблеми, які вже, можливо, пішли в підсвідомість. Добре проаналізуйте потік даної інформації: що спільного у ваших думках, якої вони тематики, спробуйте здогадатися, яку підсвідому проблему вони можуть в собі нести. Промовте подумки або навіть вголос, що саме вас турбує. Задайте собі наступні питання і намагайтеся чесно відповісти на них (ви робите це для себе, ніхто не бачить і не чує, тому будьте максимально відверті):

•        «Що призвело до того, що все складається або вже склалося так, а не інакше?»;

•        «Які помилки були допущені мною? Що мені не подобається в моїй поведінці?»;

•        «Наскільки від цього залежить моє життя?»;

•        «Що я можу зробити зараз для того, щоб змінити ситуацію?»;

•        «Це буде важливим через рік, два чи десять років?».

                Коли ви відповіли на ці питання, спробуйте подумки вирішити ситуацію, спершу пригадуючи, чого вона виникла, що було приводом цього. Ви зможете розібратися не тільки з причиною неприємних подій, але й поглянути на ситуацію як би з боку. Може статись так, що ви виявите: проблеми давно вже немає, і тільки у ваших думках ви не розлучаєтеся з нею, заважаючи самому собі спокійно жити далі. Як би там не було, аналіз того, що відбувається і відверта розмова з самим собою допоможуть вам відпустити ситуацію і звільнитися від тяжкого вантажу переживань, нехай навіть частково. Якщо ви відчуєте бажання заплакати, не чиніть опір йому. Дозвольте негативним емоціям вийти.  Коли ви знайдете рішення проблеми, ви позбудетеся від постійних поганих думок, які вона вам навіювала.

                Головне, що потрібно робити - необхідно перестати накручувати себе,  думаючи про тривожну проблему чи думку. Чим більше зациклюватися на поганих думках, тим більшою здається проблема. Іноді буває й так, що негатив стане для вас чимось звичайним, а свідомість все частіше і частіше наповнюється поганими думками різної тематики. Вони стануть для вас звичайним явищем, а справлятися з ними стає майже нездійсненним завданням. Філософи говорили, що ніщо не поширюється так швидко, як думка, і ніщо не буває так складно зупинити.

                Як приклад, запропонується така вправа. Можна уявити собі в деталях море, ліс або іншу красиву природу, до того ж, відчути її, залучаючи до неї свою свідомість, віддати себе цій ідеї. А потім уявити собі великий маятник, намалювати кожну його деталь, добре уявити, як він виглядає. Після цього уявно запустити його і уявити кожне його коливання. Ви можете змінювати темп, задаючи його від більш швидкого до повільного, і навпаки. Спробуйте уявити звук і цокання, створіть всю цю картину. Через деякий час спробуйте зупинити маятник, і ви побачите, що це дуже важко, майже неможливо. Маятник, намальований нашою уявою, перестає йому підкорятися, і представити те, як він починає зупинятися, часом буває дуже важко. Це приклад того, як важко викорінити думку або ідею. Але все ж, ми можемо навчитися цьому.              

                Якщо ви помічаєте, що вам стало сумно і вас долають погані думки, ви стаєте більш тривожним. Намагайтеся згадати те, що приносить вам найбільшу радість чи задоволення. Це дуже хороша і дієва методика, яка допомагає регулярно справлятися з негативом. Наприклад, вам дуже подобається затишне місце, де ви полюбляєте бувати, або у вас є улюблені книжки, які ви із задоволенням перечитуєте, або ж ви пригадуєте радісні моменти спілкування з дітьми, з сім'єю, і це дарує вам посмішку, гарний настрій.

                Ще один хороший спосіб подібної боротьби з поганими думками — зайнятися чимось, що вимагає особливої уваги і концентрації. Коли ви із задоволенням занурюєтеся в цікаву або напружену справу, тоді дуже добре зможете відволіктися від зайвих негативних думок, заповнюючи голову тими потрібними, які йдуть на рішення роботи, яка виконується.

                Погані думки виникають від нав’язливого страху, а страх з’являється від почуття невпевненості в собі. Часто повторюйте собі про свою значимість, про свої достоїнства, станьте більш переконаним у своїх перевагах.

                Викорінити нав’язливі ідеї можна так: уявіть себе великою і світлою сонячною кулею, яка наповнена позитивною енергією, несе добро і радість, випромінює багато світла і тепла. А тепер уявіть ваші погані думки маленькими комашками, які рояться біля вас. Чим більше сатирично ви собі це будете уявляти, тим смішнішими будуть ці комашки — і тим буде краще. Скоро ви помітите, як нерозумно виглядають ваші погані думки, наскільки вам вони заважають, а також навчитеся сміятися над цим. Дуже хороший спосіб боротьби зі страхом — це сміх. Уявіть ваш страх чимось маленьким і смішним, одягніть його в дивний одяг або змоделюйте забавну ситуацію — він уже постане перед вами в іншому світлі. Сміючись над своїм страхом, ви його долаєте і викорінюєте. Сатира — хороший засіб для боротьби з подібними проблемами.

                Так само, хорошою зброєю боротьби з поганими думками є … хороші думки. Задавайте їм контрудару і на все недобре, що виникає у вас в голові, наводьте хорошу думку. Вчіться бачити й інший бік медалі, а саме,- кращий її бік. Будьте більш оптимістичні, і ви побачите, що у всіх тих поганих роздумах і думках, з якими ви "воюєте", є і хороші моменти, аспекти, і що їх навіть більше, ніж ви собі уявляєте.

                Наприклад, ви постійно думаєте про свої недоліки, не любите свою особистість і тіло, часом вам навіть здається, що ви найслабший з усіх вам відомих, вас мучить те, що ви гірші за інших. Ви постійно критикуєте себе, вишукуєте свої помилки, які потім крутяться в вас в голові і не дають вам спокою. Що ж робити в такому випадку? Шукайте свої хороші якості, розгляньте себе з іншого боку. Якщо ж ви не можете знайти в собі достатньо позитивних якостей, або ж невпевнені в собі, попросіть викласти думку про вас своїх друзів, підтримати вас у цьому. Вони вкажуть вам на те, за що вони вас цінують, чому ви є індивідуальністю і особистістю, за що вас варто поважати. Побачите, що негативні думки дуже скоро зникнуть.             

                Якщо людина відчуває постійний страх і занепокоєння, необхідно уявити собі ситуацію, в якій всі її страхи здійснилися. Треба задати собі питання: «Що станеться, якщо мій страх здійсниться?» У більшості випадків це допомагає усвідомити, що життя на цьому не закінчується. Наприклад, людина боїться звільнення, уявила собі, що це вже сталося, і думки її повернулися вже в бік вирішення проблеми, тобто пошуку нової роботи або альтернативного доходу.

                Як ще боротися з поганими думками? Психологи радять не зосереджуватися на них і наповнювати своє життя більш теплими і насиченими фарбами. Не давайте похмурим думкам приводу з’являтися, оточуйте себе тим, що вам подобається, зустрічайтеся з тими, кого ви любите, і вони будуть створювати вам атмосферу, в якій не буде місця негативу і неспокою.

                Переоцінка цінностей – важливий етап у боротьбі з поганими думками. Досить просто заспокоїтися і написати в порядку убування всі життєві цінності і пріоритети. Відкласти в сторону на годину-другу, а потім знову подивитися на цей список. І виявиться, що здоров’я близьких людей важливіше, ніж втрата роботи, щастя дитини важливіше любовного розчарування.

                Є ще декілька практичних порад, як відволіктися від сумних думок:

Треба навчитися переключатися. В цьому питанні добре допомагають захоплення та хобі. Знайдіть для себе нове хобі або займіться тим, що давно вас цікавило, але до чого не доходили руки (не вистачало грошей чи часу). Поставте перед собою мету освоїти певні навички, навчитися того, про що ви раніше тільки мріяли. Дозвольте новій справі захопити ваші думки, захопити вас настільки, щоб у вас просто не залишилося часу на нудьгу.

•        Зайнятися фізичними вправами. Деякі психологи радять, коли починають

мучити погані думки, максимально напружити своє тіло – присідання, віджимання, пробіжка. Коли м’язи працюють на межі, емоції відступають. Спорт - це не тільки відмінний спосіб підтримувати тіло у формі, але і чудова можливість викинути негатив. Якщо ви не є фанатом бігу і не відчуваєте себе комфортно за тренажерами в спортзалі, спробуйте фітнес або йогу. Заняття підбадьорять вас і допоможуть привести свої думки в порядок.

•        Придумати покарання за смуток. Проста вправа – надіти на руку гумку і при будь-якій поганій думці відтягувати її і клацати по руці, і не злегка, а відчутно. Мозок гостро реагує на біль, щоразу отримуючи больовий сигнал при сумних думках, він стане їх уникати.

•        Потрібно не тримати в собі негатив. Іноді потрібно випускати емоції, просто наодинці з самим собою покричати або поплакати. Якщо є образа чи злість на кого-небудь, то постаратися пробачити.

•        Спілкуватися з оптимістами. Вчені вже давно встановили, що від внутрішнього настрою залежить здатність справлятися з труднощами, які виникають. Людина, яка вміє посміхатися всупереч своїм проблемам, ніколи не загрузне в безодні негативних думок і жалості до себе і завжди зуміє знайти вихід зі складної ситуації. Навіть якщо Ви не можете похвалитися вмінням сміятися над труднощами, не сумнівайтеся: в компанії життєрадісних людей ви просто не зможете насолоджуватись своїми переживаннями! Щира посмішка заразлива, а час, проведений в товаристві веселих людей, принесе набагато більше користі, ніж важкі розмови про життя з соратниками по нещастю.

•        Позбавитися від нав’язливих думок можуть допомогти хороші друзі. Потрібно намагатися частіше зустрічатися з ними, і при цьому зустрічатися тільки з тими, хто ділиться з вами своїм позитивом, хто своєю енергією і гарним настроєм допоможе вам відволіктися від поганих думок. Але це для бажаючих позбутися негативізму, а не тих, хто отруює своїм настроєм життя інших людей.

•        Влаштувати собі марафон подій. Відвідувати виставки, концерти, ходити в кіно. Намагатися якомога більше часу проводити на людях, дізнаватися нове і ділитися своїми враженнями з близькими людьми. Відвідайте салон краси і придбайте те, що вам подобається. Побалуйте себе. Зовсім не обов'язково повністю міняти імідж або глобально оновлювати гардероб, головне - отримати позитивні емоції від маленьких радощів, влаштованих для себе. Вечорами вдома не давайте собі сумувати та думати про погане. Приготуйте улюблену страву, почитайте цікаву книгу або відпочиньте з горнятком гарячого чаю за переглядом хорошого доброго фільму. Робіть все, щоб відчувати якомога більше радості.

•        Методика заспокоєння - зміна негативних думок на позитивні і життєстверджуючі кожен раз, коли зловили себе на тому, що почали думати про погане. Повторюйте собі, що ви сильна людина, яка здатна впоратися з усіма труднощами, що для вас немає нічого неможливого. Примушуйте себе повірити в те, що ви гідні тільки самого кращого, і ніщо не зможе перешкодити вам стати щасливим. Спочатку вам, можливо, буде важко говорити собі подібні речі, але з часом це увійде в корисну і приємну звичку. Повіривши у свої сили, ви зможете справлятися з тривогами і залишити їх позаду.

                Ситуація, яка нам здається безвихідною, завжди має рішення. Потрібно просто докласти зусилля і почати діяти.

                Як бачите, для того, щоб відволіктися від поганих думок, зовсім не потрібно робити якісь неймовірні вчинки. Головне - кожен день робити крок у бік цілі. Зовсім скоро ви зрозумієте, що побоювання і переживання не здатні зіпсувати вам життя, адже для себе ви вже твердо вирішили бути щасливим.

Звіт

Соціально-психологічної служби

щодо проведення Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»

Метою проведення щорічної акції «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою є  привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства, забезпечення рівних прав жінок та чоловіків. Тому з  25 листопада по 10 грудня 2021року в Улянівському ліцеї стартувала дана акція.

Основні завдання акції:

·        формування свідомості всіх учасників освітнього процесу  щодо нетерпимого ставлення до насильства;

·        проведення заходів з питань попередження насильства в сім’ї, попередження захворюваності на ВІЛ/СНІД інфекції та торгівлі людьми.

Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства» розпочалась з розповсюдження інформації про те  на що спрямована дана акція .

Було проведено низку тематичних напрямків роботи. У рамках акції відбулися такі заходи:  Година психолога щодо Міжнародного дня боротьби з насильством щодо жінок; проведена гра  «Рука допомоги», Розповсюдження у закладі освіти газети  «Не дай ВІЛу/СНІДу шанс» , відеотренінг на тему: «Мої знання – моя зброя. Людина не для продажу», «Скажи НІ сучасному рабству», та розповсюдження інфографіки серед учнів та батьків інформації на інтернет сторінці « Торгівля людьми. Як вберегти себе від насилля?» . 3 грудня для учнів 5-6  класів  проведений урок доброти « Друзі з особливими потребами » до  Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями. 5 грудня – Міжнародний день волонтера Інфографіка для здобувачів освіти та їх батьків «Чому варто бути волонтером» . Для учнів початкових класів проведені заняття « Ми за світ без насильства» та виставка малюнків серед учнів ліцею « Світ без насилля очима дітей». Для учнів 9 та 11 класу проведено профілактичну бесіду « Запобігання насильству», для батьків здобувачів освіти висвітлена інфографіка « 7 порад, як підтримувати дитину, щоб убезпечити її від можливого насильства». 10 грудня для учнів 2-4 класів проведена  година психолога  «Я знаю свої права» та  розповсюдження брошур  для здобувачів освіти «Дитині про права».

Профілактика жорстокої поведінки, бездоглядності, безпритульності дітей, непорозуміння в сім'ї - завдання, яке стоїть перед педагогами, батьками  та психологом школи. У формі лекцій було розглянуте питання про те, що насилля є порушенням прав людини. Безумовно, подолання такого негативного явища як насильство в родині можливе лише за умови об'єднання зусиль і державних органів та установ і громадських організацій, і кожного громадянина. Кожен з нас має сказати "Ні насиллю!" у власній родині. Адже сім'я - це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому світі.

16 листопада - міжнародний день толерантності.

Ухвалення 16 листопада 1995 року Декларації принципів терпимості, поклало початок відзначенню у всьому світі Міжнародного дня толерантності. Свято покликане шанувати рівність всіх людей, не залежно від походження, кольору шкіри, етносу, національності, релігійних вподобань, гендерної ідентичності чи світогляду. Варто пам'ятати, що толерантність ‒ це терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки, культури і звичаїв. Здатність терпимо і з розумінням ставитись до інакшості оточуючих, це невід'ємна складова сучасного життя та умова органічного співіснування різних людей в одному суспільстві. Адже кожен із нас унікальний. У цей день як ніколи актуальним є гасло «Усі різні ‒ усі рівні», яке вже давно стало символом толерантності та шанування різноманіття.

Заняття  « Пізнай себе та інших» для учнів  2 класу  спрямоване на те, щоб   діти навчилися краще розуміти себе та інших, розвивати навички комунікації та взаємодії, взаємоповаги, довіри, емпатійного ставлення один до одного, сприяти згуртуванню учнівського колективу.

Заняття « Світ емоцій » на якому учні навчились  усвідомлювати власні емоції, розпізнавати емоційні реакції інших людей, а також розвивати уміння адекватно висловлювати свої емоції ( 3-4 кл).

Для учнів 5 класу було проведено психологічне заняття « Стоп НАСИЛЬСТВО», метою якого є ознайомлення учасників з проблемами та причинами насильства у шкільному середовищі, родині. Шукати шляхи його подолання, допомогти учням усвідомити свої права та уберегти їх від насильства.

 У вересні були проведені тематичні уроки в рамках Всеукраїнського тижня протидії булінгу.

Разом із шкільним психологом шестикласники вчилися розпізнавати це соціальне явище, розрізняти ситуації цькування та конфлікту, працювали з формулою Stop-Talk-Walk. Взаємодіючи в групах, обговорили, чому діти стають агресорами, жертвами та спостерігачами.

 Для учнів 8 класу проведена година спілкування на тему « Stop булінг», яка була спрямована на  вироблення нульової толерантності  до проблеми булінгу, розвиток співчутливого ставлення до жертв насилля, навички надання і отримання допомоги в разі скоєння над людиною будь якої з  форм насилля.

З учнями 9 класу проведено психологічне заняття з теми « Скажемо насиллю – НІ!», головною метою якого було  - сприяти протистоянню різним видам насильства, оволодіння  інформацією про юридичний захист та психологічну допомогу, формування  вміння розпізнавати різні види насильства. Активізувати процес ставлення кожного учня як творця і проектувальника власного життя. На занятті учні навчилися формувати почуття гідності, гордості, та поняття честі у стосунках, розвивати навички запобігання виникненню насильства в сім’ї, школі та серед однолітків

Година спілкування "Безпечний інтернет" 3 клас

 Метою заняття було розширення й поглиблення знань учнів про безпечний інтернет та соціальні мережі, сприяння обізнаності учнів про небезпеки, які існують в Інтернеті та соціальних мережах і про шляхи їх подолання .

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку. Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

Зараз непростий час і

випробування для всіх –

тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

 «Екстрена психологічна допомога» 

Пропонуємо вашій увазі алгоритм дій при апатії, агресії, істериці, тривозі, плаксивості, страху

АПАТІЯ

Апатія – зниження емоційної, поведінкової й інтелектуальної активності. Як правило, коли людина опиняється у екстремальній ситуаціє це виявляється для неї таким важким переживанням, що вона не може усвідомити те, що сталося, і апатія виступає як психологічна анестезія.

Як допомогти людині при апатії:

1. Якщо можливо, дайте такій реакції відбутися, забезпечте людині комфортні умови для відпочинку.

2.  Дайте зрозуміти, що відчувати апатію у кризовій ситуації – це нормально.

3. Поговоріть із людиною про проблему. Якщо у неї є бажання, дайте можливість виговоритися.

4. Запропонуйте випити чаю, прогулятися пішки на свіжому повітрі, зробити самомасаж біологічно активних точок.

Неприпустимі дії:

1. Не намагайтесь припинити течію апатії без крайньої потреби.

2. Не зловживайте фразами «візьми себе у руки», «так не можна», «ти зараз повинен».

3. Не залишайте людину на самоті. 

АГРЕСІЯ

Агресія (злість або гнів) – це вороже ставлення до інших людей, тварин, навколишнього  світу. Якщо агресія проявляється у найбільш екстремальній і соціально недопустимій формі вона переростає у насильство. Вона буває двох видів: вербальна – це словесні погрози, приниження; невербальна – це фізичні дії по відношенню до інших.

Як допомогти людині при нападі агресії:

1. Прийміть право людини на цю реакцію. Зрозумійте, що агресія спрямована не на вас, а на обставини.

2. Розмовляйте із людиною спокійно й повільно, поступово знижуючи темп і гучність мови.

3. Не перекрикуйте агресора.

4. Звертайтесь до людини на ім’я, задавайте питання, які могли б зрозуміти її вимоги у цій ситуації.

Неприпустимі дії:

1. Не потрібно вважати, що людина, яка проявляє агресію є злою, бо гнів – це вираження емоційного болю на ненормальні обставини.

2. Не намагайтесь переконати людину, навіть, якщо вважаєте що вона не права.

3. Не погрожуйте і не залякуйте.

4. Не ігноруйте людину, це призведе до погіршення стану.

ІСТЕРИКА

Істерика – це один із засобів за допомогою якого наша психіка реагує на екстремальні події. Людина бурхливо «скидає» свої емоції на оточення. Ця реакція дуже енергозатрат на й завжди відбувається у присутності глядачів.

Як допомогти людині при нападі істерики:

1. Спробуйте зменшити кількість глядачів і привернути уваго до себе.

2. Якщо глядачів видалити неможливо, спробуйте зайняти роль головного слухача: кивайте, піддакуйте, слухайте, зробіть зацікавлений вираз обличчя.

3. Менш говоріть самі. Якщо говорите, використовуйте прості зрозумілі фрази, звертайтесь до людини на ім’я. Якщо не підживлювати істерику провокаційними словами, через 10 - 15 хвилин вона піде на спад.

4. Після істерики настає знесилення. Дайте людині можливість відпочити.

Неприпустимі дії:

1. Не потрібно вважати, що людина робить це навмисно, щоб звернути на себе увагу.

2. Не говоріть шаблонні фрази такі, як «Заспокойся», «візьми себе у руки», «так не можна».

3. Не здійснюйте неочікувані дії: «дати ляпас», «облити водою», «потрясти».

4. Не сперечайтесь із людиною до тих пір,  поки реакція не пройде.

Тривога

Тривога – природне відчуття страху перед загрозою, якщо її причина не визначена.  Стан тривожності може тривати довго, позбавляючи людину сил та енергії, можливості відпочинку, здатності адекватно діяти. Джерелом тривожності зачасту є брак інформації та стан невизначеності, який характерний для будь-якої надзвичайної ситуації.

Як допомогти людині проявах тривоги:

1. Намагайтеся розговорити людину та зрозуміти, що саме викликало у неї тривогу.

2. Надайте людині інформацію про проблему, яка її хвилює. Проаналізуйте її разом. Складіть план дій.

3. Запропонуйте людині зробити декілька фізичних вправ або залучіть її до продуктивної фізичної діяльності, задля зменшення напруження. Це позбавить її від нав’язливих думок хоча б на деякий час.

Неприпустимі дії:

1. Не залишайте людину на самоті.

2. Не переконуйте її, що тривожитися немає чого, особливо, якщо це не так.

3. Не приховуйте правду про ситуацію чи погані новини, навіть, якщо її це може розчарувати.

                                     ПЛАКСИВІСТЬ

Плаксивість – це реакція, яка в складній кризовій ситуації дозволяє виразити емоції, які переповнюють людину. Відомо, щ0 сльози, як правило, приносять значне полегшення. Якщо людина стримує сльози, не відбувається емоційна розрядка і це може завдати шкоди психічному і фізичному здоров’ю. Сльози, печаль, смуток, роздуми про подію свідчать про те, що процес переживання почався. Така реакція вважається найкращою.

Як допомогти людині при нападі:

1. Потрібно дати реакції відбутися, але знаходитися поряд і не намагатися допоїти теж не правильно.

2. Намагайтеся виразити підтримку та співчуття. Не обов’язково робити це словесно, можна сісти поряд та тримати за руку, обійняти. Це дасть зрозуміти, що ви співпереживаєте.

3. Дайте людині можливість висловити свої почуття.

4. Якщо реакція затягнулася і сльози не приносять полегшення, запропонуйте випити воду та заспокійливе.

Неприпустимі дії:

1. Не намагайтесь зупинити реакцію.

2. Не примушуйте заспокоїтись і припинити плакати.

3. Не варто вважати, що сльози є проявом слабкості. 

СТРАХ

Страх – це емоція, яка оберігає нас від ризикованих небезпечних учинків. Сильні прояви страху – це теж нормальна реакція на ненормальні обставини. Страх, що виник хоча б один раз може на довго оселитися у душі й тоді він почне заважати людині жити. Чим довше людина живе зі своїм страхом, тим складніше їй із ним боротися. Своєчасна психологічна допомога  - запорука того, що це не перетвориться у проблему.

Як допомогти людині при нападі страху:

1. Не залишайте людину на самоті.

2. Запропонуйте зробити декілька простих прийомів: затримати дихання якомога довше, а після зосередитися на спокійному повільному і глибокому диханні.

3. Інший спосіб – переключити увагу на якусь розумову дію. Наприклад, спитати у людини, яке сьогодні число.

4. Коли напад страху ослаб, дайте можливість людині виговоритися. Нехай розкаже про свої переживання.

Неприпустимі дії:

1. Не знецінюйте почуття людини.

2. Не використовуйте фрази: «це дурниця», «це нісенітниця», «не думай про це».

3. Не варто акцентувати увагу на об’єкті страху. 

Навчання вдома:

практичні поради для батьків

в умовах дистанційного навчання школярів

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше  – ми дуже емоційні.  

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ НА КОЖЕН ДЕНЬ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

          Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

             Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

         Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.